«Кожен з нас може наблизити кінець війни». Аліна Шатернікова – про бокс, допомогу ЗСУ та вплив братів Кличків

Віцепрезидент Національної ліги профі-боксу України Аліна Шатернікова в ефірі радіо П.О.Р.Ш. розповіла про свій спортивний шлях, роботу в якості спортивного функціонера, стан справ в українському та світовому боксі та багато іншого.

Про перехід з профі-кар’єрі в роботу функціонера

«Я така людина, у якої присутній перфекціонізм. І коли я боксувала, то я не лише тренувалась, а намагалась розібратись взагалі, як працює цей спорт: як працюють промоутери, федерації. І так сталось, що коли я закінчила свою спортивну кар’єру, я вирішила, що маю багато вузькопрофільних знань, які можу використовувати як спортивний функціонер. Це відбулось плавно, а не якось спеціально».

Про вплив людей з оточення під час кар’єри

«Я два роки тренувалась з братами Кличками. Я спостерігала як хлопці розвивають спортивну кар’єру, як вони тренуються, як викладаються під час занять, яка в них дисципліна. Для мене вони були прикладом. А коли я перейшла згодом тренуватись до іншого тренера, з яким ми досягли вже успіху нашої команди, це Олександр Львович Ліхтер, який був і залишається моїм наставником по життю. Він мене вчив не лише боксувати, а й дуже багатьом життєвим сенсам, давав мені психологічну підтримку».

Про критику «диванних експертів»

«Багато диванних експертів мені дорікають, що я не чемпіонка світу за версіями WBC, WBO чи WBA. Так, це правда. Але чому так сталось? Тому, що, коли я боксувала, то ці організації не визнавали жіночого боксу. Я стала чемпіонкою світу за версією тієї організації, яка вже відкрила двері для жіночого боксу. Я задоволена своєю кар’єру, і тим досвідом, який я отримала».

Про рівень українського боксу зараз

«На сьогодні лідером українського професійного боксу є промоутерська компанія Top Boxing Generation, яка взяла на себе провести в 2024 році 8 вечорів боксу. Це дуже важко, це справді важко. Так, професійний бокс визнаний нашою державою як окремий вид спорту, але він не фінансується державою як олімпійський. Якщо ти хочеш щось робити в професійному боксі, то ти маєш або сам бути багатою людиною та вкладати, або знаходити спонсорів, які фінансують проведення змагань».

Про збори і допомогу військовим

«В мене кожен день починається з донатів. Я бачу збори своїх друзів в Facebook, я знаю, що вони перевірені, і їм можна довіряти. І я одним скину 300 грн, іншим 500 грн. Буває, з’являється думка сходити в ресторан, але потім сама собі кажу, що якщо я зараз не допоможу, то завтра в Києві можуть росіяни, і я можу бути або в підвалі або в еміграції. Я розумію, що я перша, хто буде в підвалі, адже я дуже справедлива і не витримаю окупації.

Кожен з нас може наблизити кінець війни, і якщо ми і надалі всі гуртом будемо допомагати нашим Збройним силам, то буде успіх. А якщо ми розслабимось, і будемо витрачати на телефони, машини, ресторани, то завтра у нас просто може не бути життя».

Про сучасних українських боксерів

«Якщо казати про олімпійську збірну України, то я трошки розчарована, адже в нас наразі є лише одна ліцензія на Олімпіаду, яку завоював Олександр Хижняк. Я розумію, що будь яка сфера діяльності розвивається по синусоїді, але, мені здається, що потрібно все ж таки долучати до роботи більш сучасних тренерів, а тих, хто відпрацював вже 50 років, потрібно шанувати. Потрібно давати дорогу молодим тренерам, у яких є драйв, які розвиваються. На жаль, поки я таких змін в Федерації боксу України не спостерігаю.

Як тільки Олександр Усик, Василь Ломаченко, Олександр Гвоздик, Денис Берінчик завершать кар’єру наступних великих імен в нашому боксі якийсь час не буде. Але я абсолютний оптиміст, і розумію, що це такий цикл, і згодом з’являться нові зірочки, які будуть прославляти нашу державу».