Марокканський сором УАФ: чому Україна втратила можливість провести ЧС-2030?

У жовтні минулого року український інформаційний простір струснула сенсаційна новина: наша країна претендує на проведення ЧС-2030 і приєдналася до спільної заявки Іспанії і Португалії. У такі моменти на перший план завжди виходять емоції, і головними емоціями, звичайно, були здивування і захват. Україна може прийняти мундіаль, ну хіба не круто? 

Звичайно круто! І неважливо, що підготовку до турніру потрібно буде починати з того, щоб відвоювати місце проведення. Неважливо, що організувати нормальну логістику такого ЧС буде практично неможливо. Адже коли умовній збірній Німеччини, що відіграла матчі групового етапу в Києві, на плей-оф потрібно буде летіти в Лісабон, вона навряд чи буде від цього в захваті. Неважливо, що в нашій країні триває війна, і в якому стані, перш за все економічному, вона підійде до 2030 року (але ж підготовку доведеться починати набагато раніше) - абсолютно незрозуміло. Але про це, як то кажуть, ми подумаємо завтра, а сьогодні - радій народ, ми готуємося приймати чемпіонат світу. А те, що це була тільки подача заявки і ніхто її ще не вибрав - так це теж неважливо.

На емоціях суспільства вміло зіграла УАФ, і навколо цієї події була побудована ціла PR-кампанія. Президент асоціації Андрій Павелко пояснював, як перемозі нашої заявки допоможе відкриття стадіону Лівий берег, в соцмережах УАФ урочисто заявляли, що нашу заявку дуже підтримують в УЄФА, розповідали, що вона повинна стати футбольним символом вступу України в ЄС, символом перемоги футболу і миру в усьому світі. Одним словом, пафосних промов на цю тему було більше ніж достатньо.

Коли Андрія Павелка і його високопоставлених колег з УАФ стали засипати підозрами у кримінальних справах і притягати до відповідальності за старі корупційні скандали, то асоціація, устами її віце-президентів, зокрема Олега Протасова, почала повторювати, що подібний тиск на УАФ - справа рук ворогів України, які намагаються позбавити український футбол всіх його досягнень, репутації і розірвати відносини з УЄФА. 

Сам Павелко прямим текстом заявляв, що незважаючи на всі перешкоди з боку зовнішнього ворога (а він у нас, очевидно, один - росія), президент УАФ все ж зможе довести справу з нашою заявкою на ЧС до переможного кінця.

Однак днями спочатку європейські, а потім і українські журналісти та ЗМІ принесли нову шокуючу новину: Україна буде виключена з заявки Іспанії та Португалії, а замість неї туди буде додано Марокко. 

Пізніше це підтвердив навіть Король африканської країни. В один момент те, чим так пишалося і в чому було так впевнене керівництво УАФ, виявилося мильною бульбашкою, яка луснула в найнедоречніший момент для верхівки українського футболу.

Чому Україну виключили з заявки? 

Різні джерела озвучували різні версії. Одним з перших неприємну новину принесло видання The Athletic, яке вирішило пройтися причинами виключення України з заявки. Вони виявилися максимально очевидними: війна в нашій країні, ближче розташування Марокко до Іспанії і Португалії і, звичайно ж, кримінальні провадження проти глави УАФ Павелка. Пізніше інформацію підтвердив і журналіст Sky Sports Роб Гарріс. Він не вказував причини позбавлення права на проведення турніру України, проте зазначив, що і з Марокко не все так однозначно: можуть виникнути проблеми через закони проти ЛГБТ-спільноти. 

Confirmation Morocco is linking up with Spain and Portugal to bid for the 2030 World Cup. Indicates Ukraine no longer part of it.

Another bid floated from Saudi Arabia with Egypt and Greece.

South America joint bid from Uruguay-Argentina-Chile-Paraguay

— Rob Harris ( @RobHarris ) March 14, 2023

А ось марокканське видання Morocco World News також не посоромилося прямо заявити, що однією з причин втрати Україною місця в заявці став корупційний скандал за участю УАФ.

Український журналіст Михайло Співаковський теж висунув свою версію такого рішення. На його думку, причиною стали війна і суди проти верхівки УАФ, проте проблема не тільки в несправедливому, на думку її керівництва, тиску на асоціацію.

Вороги Павелка стверджують, що в УЄФА і ФІФА просто не хочуть зв'язуватися з зашкварними керівниками УАФ. У Будинку футболу це бачать інакше, мовляв, інстанції Інфантіно і Чеферіна готові викреслити Україну, тому що держава чинить постійний тиск на суто футбольну структуру, — заявив Співаковський.

Чи варто сумувати через втрачений ЧС? 

Я так не думаю. Для того щоб щось втратити, потрібно спочатку це отримати. Повторюся, те, що наша країна отримає таке право - і близько не було вирішеним питанням, як це нам підносили керівники УАФ. Картинка, на якій проведення Україною ЧС-2030 подавалося практично як здійснений факт була просто неправдивою, особливо з урахуванням всіх обставин і жорстокої реальності нашого сьогоднішнього життя.

З усієї цієї історії її учасникам, та й не тільки їм, можна винести два уроки. Перший - як би ти не намагався втілити в життя нехай навіть і хорошу, але авантюрну ідею, вся ця тендітна конструкція може впасти в будь-який момент. Адже побудувати що-небудь гідне без добре підготовленого фундаменту просто неможливо.

Другий - за всі старі діяння і скелети в шафі рано чи пізно доведеться заплатити. Ця розплата може наступити в будь-який, навіть найневідповідніший момент, а ціна - виявитися занадто високою.

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua