Різдвяна історія, або емпатія з данським підсвічуванням

Жіноча збірна України посіла підсумкове 23 місце у фінальній частині чемпіонату світу. Усі шість матчів наші дівчата провели на батьківщині гандболу – у данському містечку Фредеріксхавн. Автор мав можливість спостерігати за всіма поєдинками «синьо-жовтих» на третьому мейджорі поспіль (після Євро-2012 та Євро-2014) безпосередньо з місця подій. Цього разу – багато в чому завдяки зворушливому вчинку. Менеджер готелю «Фредеріксхавн» Гітте Ванггор (Gitte Vanggaard) надала українському журналісту безкоштовне проживання під час мундіалю. 

Деталі – у чесному інтерв'ю, повному емпатії, яке ми записали під час турніру.

– Гітте, наскільки відчувається атмосфера чемпіонату світу, що проходить? – сідаючи в лобі затишного готелю, питаю її лід-менеджера.

– Почуття найгостріше. Немов у безпосереднього учасника спортивного свята. Усі вісім команд-учасниць данської частини форуму живуть у готелі «Скандік» – за п'ять метрів від нас. Оскільки представникам медіа не дозволяється виконувати свої функції в офіційній локації делегацій, журналісти щодня звертаються із проханням записати інтерв'ю у наших декораціях, і ми з радістю їх приймаємо. Крім того, у нас живуть представники сімей учасниць, тож передріздвяна атмосфера пронизана гандбольним чемпіонатом світу.

– Представників яких країн більше за інших?

– З великим відривом – Нідерландів, а також Гренландії та Чехії.

– Перебуваючи тут, у Північній Ютландії, мені стало відомо, що після воєнного вторгнення в Україну регіон прийняв 5421 моїх співвітчизників. Який загальний образ українця склався за ці неповні два роки? 

– Українці – люди, наділені характером і насамперед неймовірним прагненням не сидіти на місці та бути корисним. Ми знаємо, що в Північній Ютландії є й ті, хто чекає на закінчення війни і готовий виїхати на батьківщину за першої ж нагоди. І до такого бажання я ставлюсь з повним розумінням. І все ж таки переважна більшість українців відносно швидко влаштувалися на роботу. За прикладом далеко ходити не треба – українка Ганна є частиною нашої невеликої готельної команди і ми нею дуже задоволені (За день до інтерв'ю я познайомився з чарівною Ганною – її українська родина вимушено переїхала з Дніпра та максимально швидко інтегрувалася у данське суспільство. – Прим.авт.). Наскільки складною б не була данська мова, видно прогрес у її вивченні. Син Ганни ходить до данської школи і займається у футбольній секції. Словом, її сім'я належним чином прийняла стиль нашого життя. 

– Одна з головних причин інтерв'ю – ваш вчинок з наданням мені безкоштовного проживання у вашому готелі, за що я вам не востаннє щиро дякую. Втім, мені відомий лише кінцевий позитивний фідбек, але, зізнаюся, я не знаю хід його розвитку... Поділіться?

– До мене звернулася Інге Меллер Томсен (Бізнес-консультант приватної компанії, яка, у тому числі займається інтеграцією українців у данське суспільство та багато в чому завдяки якій трибуни «Арена Норд» були заповнені у синьо-жовтих кольорах під час ЧС. – Прим.авт.) із запитанням – чи маю можливість прийняти українського журналіста? Я відповіла, що мені потрібно перевірити заповнюваність готелю. Через деякий час навіть пік сезону не вплинув на моє позитивне рішення ухвалити вас.

– Вибачте, але це головне питання інтерв'ю – чому?

– Я подумала, що для Північної Ютландії важливо бути відомими в очах українців. Я хочу, щоб ви не забували, що доброта існує. У матеріальних рамках формально я втратила можливість заробити, але насправді – анітрохи.  

– Поясніть.

– По-перше, у житті є речі, які неможливо купити чи продати. По-друге, ніхто не скасує маркетингову складову. Можливо, ви порекомендуєте вашій аудиторії читачів, співвітчизникам чи просто знайомим, які одного разу вирішать відвідати північ Данії, обрати наш готель.

– Безперечно порекомендую. З метою глибше показати ваш щедрий жест – майже два тижні перебування – можете озвучити ціну однієї ночі у вашому готелі?

– Залежить від сезону та самого номера. Наприклад, у вас – найменша кімната, і в несезон вона коштує від 80 євро. Нині – 150 євро. 

– Через Різдво та чемпіонат світу з гандболу? 

– Ні, одиночний номер зараз має особливу затребуваність. Справа в тому, що життя у Фредеріксхавні вирує навколо гавані та її співробітників. І зараз – сезон, найвища точка попиту. 

– Я помітив як ви самостійно прибирали в їдальні, незважаючи на статус головного керівника. Снідаєте ви разом з робочим персоналом. Для української реальності – трохи дивно. Для Данії – це нормальна практика?

– У нашому готелі – звична практика, але вона не поширюється на всю країну чи регіон. У мене за плечима досвід роботи в багатьох готелях, і я на собі відчула різницю між менеджером та обслуговуючим персоналом. Моя філософія – ми повинні бути сім'єю, адже ми залежимо один від одного. Для мене важливо, щоб підлеглі почувалися максимально комфортно на роботі. Загальні сніданки – ще одна важлива внутрішня особливість. 

– Оскільки нас познайомив гандбол, останнє питання – профільне. На чиєму боці будуть ваші симпатії під час 26 чемпіонату світу?

– Зрозуміло, вболіватиму за Данію, але також за Нідерланди та Україну. І якщо бути до кінця відвертою, моє серце належить хокею – обидва мої сини виступають за місцеві команди. Втім, гандбол завжди буде на вустах у данців, оскільки він другий за популярністю вид спорту в країні після футболу. 

Ігор ГРАЧОВ із Фредеріксхавна спеціально для XSPORT.ua

P.S. Автор щиро дякує Федерації гандболу Данії в особі Jens Jacob Juulsager, а також Inge Moller Thomsen і Gitte Vanggaard за можливість оглядати чемпіонат світу з місця подій.