«Брехня та маячня». Гендиректор Металіста 1925 – про інформацію щодо рішення CAS

Генеральний директор Металіста 1925 Андрій Недєлін відреагував на інформацію коментатора Віталія Волочая про те, що CAS має більше аргументів для того, щоб визнати М1925, а не Металіст, правонаступником старого клубу з усіма його боргами.

Перше. Подивився фрагмент передачі за участі цього журналіста і був дуже здивований тим, що мені взагалі доводиться коментувати судові справи та судові рішення щодо футбольного клубу «Метал». Але якщо від журналіста пролунали якісь припущення на адресу «Металіста 1925», то, звісно, ми не можемо утриматися від коментарів.

Хоча мені дуже цікаво, як це рішення CAS взагалі потрапило до рук журналіста. Навряд чи йому це рішення надав адвокат Каяду, який там фігурує. Це дуже цікаво.

Друге. Журналіст, який каже, що «Металіст 1925» отримує якісь скарги, напевно, не до кінця розібрався в деяких моментах щодо претензій на виплату заборгованості футболістам з боку клубу, який має заборгованість.

За чотири роки до перейменування «Металу» на «Металіст» наш клуб не отримував жодного запиту від ФІФА. Єдине, що мені відомо – були листи на електронну пошту із запитом роз'яснення від представників футболістів, яким винен гроші «Металіст». Нам достатньо було відповісти, що наш клуб не є «Металістом». На цьому все закінчилось.

Тобто, твердження про те, що був розгляд якоїсь справи, наприклад, справи Каяду проти «Металіста 1925» – це неправда.

Таку скаргу, як мені відомо, футболіст може подати протягом двох років. Я ще раз скажу, що чотири роки до появи «Металіста» жодних скарг не було. З появою, тобто, перейменуванням «Метала» на «Металіст», ці скарги з'явилися. Але вони були не на нашу адресу, а на адресу «Металіста».

Третє. Потрібно взагалі дати роз'яснення вболівальникам, функціонерам та причетним до футболу людям про те, як з'являються скарги на апеляцію. Є стандартна процедура звернення футболістів не до CAS, а до ФІФА. І рішення ФІФА про виплату заборгованості футболісту – це і є рішення ФІФА про правонаступництво, яке клуб може оскаржити. Я не здивуюсь, якщо рішення у справі Каяду не було єдиним.

Ми не бачили цього рішення (про те, що суд в Лозанні вважає «Металіст 1925» таким, що має більше підстав вважатись правонаступником «Металіста» – прим.). Мені важко сказати, чи була у рішенні назва «Металіст 1925» саме у контексті, який використовує цей журналіст, Віталій. Чесно кажучи, мені було досить смішно, коли подібні речі виникають. Не хочу сказати, що це якась теорія змови. Але це дуже смішно. Повторюся, звідки у Віталія Волочая рішення суду? Було б ще смішнішим, як би це рішення з'явилося в іншого журналіста.

Мені здається, що рішення ФІФА щодо Каяду – це не єдине рішення ФІФА щодо правонаступництва одного «Металіста» іншому «Металісту». Якось дико: один і той же офіс, емблема, стадіон, президент, функціонери, кольори, місто. Якщо це не вказує на правонаступництво – це для мене не зовсім зрозуміло.

Касаційний суд Лозанни може розглядати цю скаргу з боку «Металіста» (про правонаступництво від старого «Металіста» – прим.). Це, мабуть, і сталося. Але це не говорить про те, що він нікому нічого не винен. Давайте почекаємо. Сьогодні всі хочуть побачити це рішення та дізнатися, чи є там взагалі слова про «Металіст 1925». Мені дуже цікаво, чи є ці слова там, чи ні. Я впевнений, що CAS у Лозанні не може згадувати «Металіст 1925» у жодному контексті, розглядаючи справу Каяду проти «Металіста». До чого тут «Металіст 1925»? У мене виникають непорозуміння, коли поважний журналіст, або як він класифікує себе, говорить такі речі, що нібито CAS визнав «Металіст 1925» правонаступником – це не вписується в жодні рамки. Маячня.

Усі чудово розуміють, як «Металіст 1925» розпочинав свій шлях. Він починав саме з аматорів. Якщо порівняти шлях «Метала», він склався трохи інакше. Вони не починали з аматорів. Звинувачувати «Металіст 1925» у тому, що він заздалегідь має ознаки правонаступництва, може робити лише фахівець, який не має компетенції в цьому питанні. «Металіст 1925» завжди дотримувався правових канонів, на відміну від «Метала», який отримав атестат від УАФ на участь у другій лізі за документами футбольного клубу «Вовчанськ». З цим, можливо, мало хто знайомий, але це факт. З тим запалом, з яким «Метал» виходив з другої ліги до першої – це багато про що свідчить. До цього не може бути жодних питань.

Вболівальники «Металіста 1925» можуть бути спокійними на сто відсотків. Не лише вболівальники, а й футболісти. Я взагалі не розумію, навіщо і як притягують «Металіст 1925» за вуха до якихось токсичних історій. На цей момент усі ці історії зазнали фіаско. Нічого, окрім інформаційних хвиль протягом кількох днів, не вдавалося і навряд чи колись вдасться зробити.

Повторюся, жодного позову до «Металіста 1925» не було. Жодного прецеденту не було, жодної згадки справи не було. Те, що каже Волочай, що була якась справа і вона прожила недовго – це брехня, маячня. Навіщо він про це говорить – маю кілька припущень. Або йому хтось сказав це говорити, або він це вигадав.

Фактів, що підтверджують те, що він сказав, немає взагалі. Я можу заявити про це публічно. Якщо він не глибоко занурений у матеріал – це журналістська помилка, на мою думку. Якщо журналіст дає неперевірену інформацію, він не може називати себе журналістом. Якщо ти збираєш інформацію, аналізуєш її – ти маєш запитати її у тієї сторони, яку ти долучаєш до цієї справи. Чому він не звернувся до мене чи до наших юристів? Чи була справа Каяду з «Металістом 1925» чи не було?

Я спитав сьогодні вранці своїх працівників – жоден із них не чув прізвища Волочая, запитів прокоментувати це питання не отримував. Волочай повинен відповідати за ці слова. А ці слова я не можу класифікувати ніяк інакше, окрім як назвати їх брехнею та маячнею. Таке пояснення.

Волочай також повідомив, що платежі солідарності за трансфери вихованців дитячої школи Металіста Михайла Мудрика та Андрія Луніна отримає УАФ.