Стелла Захарова: «Опускалися руки... Але сім'я та спортивна гімнастика не дали мені цього зробити»

Олімпійська чемпіонка, віце-президент української федерації гімнастики, президент федерації спортивної гімнастики України Стелла Захарова в інтерв’ю XSPORT.ua розповіла, як спорт і спортсмени виживають під час війни, яким трудом зараз гімнасти здобувають медалі та поділилась очікуваннями від прийдешніх Олімпійських ігор у Парижі.

Стелло Георгіївно, вже скоро Олімпійські ігри, які буду проходити у Парижі. Як наші гімнасти готуються і які перспективи України на ОІ -2024?

Хочу акцентувати увагу на тому, що наші спортсмени та тренери не припиняли тренування і приймали участь у всіх можливих змаганнях, отримували ліцензії та здіймали український прапор на міжнародних аренах та нагадували про Україну. Гімнасти весь цей час тренувались в різних куточках України на учбово-тренувальних базах, а також за кордоном. Дякую міжнародним федераціям, які нам допомагали і надавали безкоштовне житло та харчування, а також можливість тренуватись у гідних умовах. Наша національна збірна чоловіча команда зі спортивної гімнастики на чемпіонаті світу успішно здобула командну ліцензію на участь у Олімпійських іграх, а жіноча команда продовжує завойовувати індивідуальні ліцензії. Минулого року на всіх чемпіонатах і кубках наші гімнасти здобули медалі. Так на Кубку світу зі спортивної гімнастики, який проходив у Баку, здобули дві золоті медалі на паралельних брусах та опорному стрибку. Попри війну, обмежені можливості тренувань на рідній землі, наші спортсмени та тренери роблять все можливе і неможливе, щоб перемагати та отримувати медалі. У спортивної гімнастики України є майбутнє!

Що ви думаєте щодо участі росіян та білорусів на Олімпійських іграх 2024 у нейтральному статусі?

Не може бути ніякого нейтрального статусу, ніякого виходу на арену під нейтральним прапором, бо вбивцям не місце на світовій арені. Сама по собі присутність спортсменів країн-агресорів вже суперечить цінностям і принципам олімпізму. Мені не зрозуміла лояльність Міжнародного олімпійського комітету до спортсменів з росії та білорусії, адже за два роки війни в Україні офіційно загинуло більше 400 спортсменів і зруйновано більше 500 спортивних об’єктів. І це тільки офіційні дані, але ж ви розумієте, що ця цифра, напевне, в рази більша. А скільки батьків наших спортсменів на війні? Цей жах не вкладається у голові. Тому росіян взагалі не повинно бути ніде і ми над цим активно працюємо.

Що саме було зроблено для того, щоб не допустили росіян і білорусів? Що робите особисто ви для цього?

Офіційні листи від Української федерації гімнастики та від спортивної спільноти та відомих спортсменів та діячів з вимогою не допускати росіян і білорусів до будь-яких міжнародних змагань та Олімпійських ігор тощо. Залучення міжнародних федерацій та спортивних спільнот до боротьби проти російської пропаганди. Активне висвітлювання військових подій в Україні та їх наслідків у інтерв’ю для іноземних ЗМІ, активність у соцмережах. З моєю ініціативою сумісно з Оксаною Баюл, Рустамом Шаріповим, відомими футболістами ми записали офіційне відео-звернення до МОК. Ми досягли певних успіхів, вже російські гімнасти не потрапили на етап Кубку світу і тому не отримали ліцензії, а відповідно не попадають на Олімпійські ігри. У нас іще є час, і можна вимагати недопущення всіх інших російських спортсменів до участі у Олімпійських іграх 2024. Вважаю, що абсолютно кожен українець може внести свій вклад у боротьбу проти росіян, хоча б розповіддю своїм знайомих та друзям іноземцям про війну. Якщо ми будемо діяти згуртовано, то досягнемо своєї мети!

Війна вплинула на всі сфери життя українців і торкнулась особисто кожного. Як війна вплинула на вашу діяльність та вас особисто?

На жаль, війна перекреслила все. Перш за все прийшлось, на жаль, відмінити проведення 20-го ювілейного міжнародного гран-прі зі спортивної гімнастики Ukraine International Cup по відомим причинам - Київ намагались захопити, місто було під постійними обстрілами. Маю надію, що у цьому році ми все ж таки зможемо провести цей захід хоча б на рівні всеукраїнського. Що стосується української спортивної гімнастики, то на учбово-тренувальній базі у Конче-Заспі було багато дітей, підлітків та спортсменів, які були відрізані від світу. В’їхати туди і виїхати звідти було не тільки тяжко, але і небезпечно. Тож всіма силами допомагали, передавали гуманітарну допомогу. Але попри всі ці жахіття українські спортсмени тренувались у екстремальних умовах і приймали участь у міжнародних турнірах та здобували весь цей час медалі, прославляючи Україну на світовій арені.

Як ви залишаєтесь на позитиві та маєте сили боротись та йти далі?

Ми зараз всі знаходимось у стресі. Повітряні тривоги,
вибухи, новини та сумні звістки від друзів та знайомих не додають позитиву, але треба жити, творити та будувати своє майбутнє та майбутнє нашої країни. Перші пів року війни були дуже тяжкими і
здавалось, що вже немає сил і опускалися руки. Але сім'я та
справа всього мого життя - спортивна гімнастика, не дали мені цього зробити. Я проводила дуже багато часу з сім'єю. Разом організовували допомогу нашим воїнам, приймали
участь у благодійних заходах. Потім я знову відкрила дитячі спортивні студії, які на жаль, на початку війни була вимушена закрити. Також дає сили і надихає зайняття спортом та улюбленими
справами. Взагалі спорт - це сила і я все своє життя щодня займаюсь фізичною активністю. Це знімає стрес, надає позитивні емоції. Тому всім рекомендую щодня 20-30 хвилин фізичних навантажень і ви будете завжди в тонусі і гарному настрої. Бажаю всім сил, наснаги та віри у нашу перемогу.