Верняєв: «У день фіналу на брусах в Ріо-2016 у мене було плюс 4-5 кг...»

«Можна, в принципі, сказати і про першу, і про другу Олімпіаду. Перший пам'ятний момент – він, мабуть, негативніший. Коли ми їхали до Лондона командою, думали: «Ну, приїдемо, підвиступаємо. Прикольно, перші Олімпійські ігри, щось подивимося». А тут бац – ми у фіналі. Починаємо виступати, приходимо на останній снаряд, обручки, і ми десь у трійці йшли. Пам'ятаю Ігор Радивилов останній робив обручки, він зістрибнув, класно все зробив, отримав хорошу оцінку. Ми треті, такі емоції. Ми вже радіємо, трохи приміряємо медалі. І тут повертаємо голову – там японці, туди-сюди, протест, і хвилин, мабуть, 15-20 чекали. Час іде інакше, коли чекаєш. Англійців посунули з 2-го на 3 місце, нас – з 3-го на 4-е. Бем – і все, ти не маєш емоцій, немає нічого. Пригадую, потім ще виступав у фіналі багатоборства. Але, щиро кажучи, коли я вийшов, у мене зовсім не було адреналіну. Це було спустошення, просто не вистачало сил.

Другий момент – у принципі, вся Олімпіада в Ріо була цікавою. У день фіналу на брусах (Олег завоював золото ОІ саме у цьому виді – прим.) я став подивитися свою вагу. А у мене там плюс 4 чи плюс 5 кг після багатоборства. Я такий: «ОК, напевно, не варто було їсти тільки в «Маке» усі ці дні». Розминався – у мене просто нічого не виходило. Я вже психанув і сказав: «Все, як буде –, так буде». Потім просто вийшов, не дивився змагання. Єдине, що побачив, що китаєць упав. І я відразу зрозумів: все, моє завдання – просто від початку до кінця пройти. Я зрозумів, що ми не ризикуємо, ми робимо мою програму. В принципі так і вийшло. Коли зістрибнув з брусів і приземлився – все, я вже пішов, я знав, що виграю. Хоча я ще мав фінал на перекладині. Напевно, це найпам'ятніший момент –, коли ти просто стрибнув, і розумієш, що виграв, хоча змагання ще не завершилися».